примусити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | примусити, примусить |
| Минулий час |
|---|
| він примусив | ми, ви, вони примусили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я примушу | ми примусим, примусимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | примусь | примусьте |
| Акт. дієприкметник мин. часу | примусивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | примушений |
| Дієприслівник мин. часу | примусивши |
| Iнфінітив | примуситися, примуситись, *примуситься |
| Минулий час |
|---|
| він примусився, *примусивсь | ми, ви, вони примусились, примусилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *примушусь, *примушуся | ми *примусимось, *примусимося, *примусимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | примусься | примусьтесь, примусьтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *примусившийся |
| Дієприслівник мин. часу | примусившись, примусившися |