залатувати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | залатувати, залатувать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я залатую | ми залатуєм, залатуємо |
| Минулий час |
|---|
| він залатував | ми, ви, вони залатували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я залатуватиму | ми залатуватимем, залатуватимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | залатуй | залатуйте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | залатуючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | залатувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | залатуваний |
| Дієприслівник теп. часу | залатуючи |
| Дієприслівник мин. часу | залатувавши |
| Iнфінітив | залатуватися, залатуватись, *залатуваться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *залатуюсь, *залатуюся | ми *залатуємся, *залатуємось, *залатуємося |
| Минулий час |
|---|
| він залатувався, *залатувавсь | ми, ви, вони залатувались, залатувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я залатуватимусь, залатуватимуся | ми залатуватимемся, залатуватимемось, залатуватимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | залатуйся, *залатуйсь | залатуйтесь, залатуйтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *залатувавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | залатуючись |
| Дієприслівник мин. часу | залатувавшись, залатувавшися |