дурити
дієслово, недоконане, перехідне
| Теперiшнiй час |
|---|
| я дурю | ми дурим, дуримо |
| Минулий час |
|---|
| він дурив | ми, ви, вони дурили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я дуритиму | ми дуритимем, дуритимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | дури | дуріте, дуріть |
| Акт. дієприкметник теп. часу | дурячий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | дуривший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | дурений |
| Дієприслівник теп. часу | дурячи |
| Дієприслівник мин. часу | дуривши |
| Iнфінітив | дуритися, дуритись, *дуриться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *дурюсь, *дурюся | ми *дуримось, *дуримося, *дуримся |
| Минулий час |
|---|
| він дурився, *дуривсь | ми, ви, вони дурились, дурилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я дуритимусь, дуритимуся | ми дуритимемся, дуритимемось, дуритимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | дурись, дурися | дурітесь, дуріться, *дурітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *дурившийся |
| Дієприслівник теп. часу | дурячись |
| Дієприслівник мин. часу | дурившись, дурившися |