відцідити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | відцідити, відцідить |
| Минулий час |
|---|
| він відцідив | ми, ви, вони відцідили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я відціджу | ми відцідим, відцідимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | відціди | відцідіте, відцідіть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | відцідивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | відціджений |
| Дієприслівник мин. часу | відцідивши |
| Iнфінітив | відцідитися, відцідитись, *відцідиться |
| Минулий час |
|---|
| він відцідився, *відцідивсь | ми, ви, вони відцідились, відцідилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *відціджусь, *відціджуся | ми *відцідимось, *відцідимося, *відцідимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | відцідись, відцідися | відцідітесь, відцідіться, *відцідітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *відцідившийся |
| Дієприслівник мин. часу | відцідившись, відцідившися |