вчинити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | вчинити, вчинить |
| Минулий час |
|---|
| він вчинив | ми, ви, вони вчинили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я вчиню | ми вчиним, вчинимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | вчини | вчиніте, вчиніть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | вчинивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | вчинений |
| Дієприслівник мин. часу | вчинивши |
| Iнфінітив | вчинитися, вчинитись, *вчиниться |
| Минулий час |
|---|
| він вчинився, *вчинивсь | ми, ви, вони вчинились, вчинилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *вчинюсь, *вчинюся | ми *вчинимось, *вчинимося, *вчинимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | вчинись, вчинися | вчинітесь, вчиніться, *вчинітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *вчинившийся |
| Дієприслівник мин. часу | вчинившись, вчинившися |