слухати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | слухати, слухать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я слухаю | ми слухаєм, слухаємо |
| Минулий час |
|---|
| він слухав | ми, ви, вони слухали |
| Майбутнiй час |
|---|
| я слухатиму | ми слухатимем, слухатимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | слухай | слухайте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | слухаючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | слухавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | слуханий |
| Дієприслівник теп. часу | слухаючи |
| Дієприслівник мин. часу | слухавши |
| Iнфінітив | слухатися, слухатись, *слухаться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *слухаюсь, *слухаюся | ми *слухаємся, *слухаємось, *слухаємося |
| Минулий час |
|---|
| він слухався, *слухавсь | ми, ви, вони слухались, слухалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я слухатимусь, слухатимуся | ми слухатимемся, слухатимемось, слухатимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | слухайся, *слухайсь | слухайтесь, слухайтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *слухавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | слухаючись |
| Дієприслівник мин. часу | слухавшись, слухавшися |