віддушити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | віддушити, віддушить |
| Минулий час |
|---|
| він віддушив | ми, ви, вони віддушили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я віддушу | ми віддушим, віддушимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | віддуши | віддушіте, віддушіть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | віддушивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | віддушений |
| Дієприслівник мин. часу | віддушивши |
| Iнфінітив | віддушитися, віддушитись, *віддушиться |
| Минулий час |
|---|
| він віддушився, *віддушивсь | ми, ви, вони віддушились, віддушилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *віддушусь, *віддушуся | ми *віддушимось, *віддушимося, *віддушимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | віддушись, віддушися | віддушітесь, віддушіться, *віддушітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *віддушившийся |
| Дієприслівник мин. часу | віддушившись, віддушившися |