прикувати
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | прикувати, прикувать |
| Минулий час |
|---|
| він прикував | ми, ви, вони прикували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я прикую | ми прикуєм, прикуємо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | прикуй | прикуйте |
| Акт. дієприкметник мин. часу | прикувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | прикований |
| Дієприслівник мин. часу | прикувавши |
| Iнфінітив | прикуватися, прикуватись, *прикуваться |
| Минулий час |
|---|
| він прикувався, *прикувавсь | ми, ви, вони прикувались, прикувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *прикуюсь, *прикуюся | ми *прикуємся, *прикуємось, *прикуємося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | прикуйся, *прикуйсь | прикуйтесь, прикуйтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *прикувавшийся |
| Дієприслівник мин. часу | прикувавшись, прикувавшися |