надимати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | надимати, надимать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я надимаю | ми надимаєм, надимаємо |
| Минулий час |
|---|
| він надимав | ми, ви, вони надимали |
| Майбутнiй час |
|---|
| я надиматиму | ми надиматимем, надиматимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | надимай | надимайте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | надимаючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | надимавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | надиманий |
| Дієприслівник теп. часу | надимаючи |
| Дієприслівник мин. часу | надимавши |
| Iнфінітив | надиматися, надиматись, *надиматься |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *надимаюсь, *надимаюся | ми *надимаємся, *надимаємось, *надимаємося |
| Минулий час |
|---|
| він надимався, *надимавсь | ми, ви, вони надимались, надималися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я надиматимусь, надиматимуся | ми надиматимемся, надиматимемось, надиматимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | надимайся, *надимайсь | надимайтесь, надимайтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *надимавшийся |
| Дієприслівник теп. часу | надимаючись |
| Дієприслівник мин. часу | надимавшись, надимавшися |