скородити
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | скородити, скородить |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я скороджу | ми скородим, скородимо |
| Минулий час |
|---|
| він скородив | ми, ви, вони скородили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я скородитиму | ми скородитимем, скородитимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | скородь | скородіте, скородіть |
| Акт. дієприкметник теп. часу | скородячий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | скородивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | скороджений |
| Дієприслівник теп. часу | скородячи |
| Дієприслівник мин. часу | скородивши |
| Iнфінітив | скородитися, скородитись, *скородиться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *скороджусь, *скороджуся | ми *скородимось, *скородимося, *скородимся |
| Минулий час |
|---|
| він скородився, *скородивсь | ми, ви, вони скородились, скородилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я скородитимусь, скородитимуся | ми скородитимемся, скородитимемось, скородитимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | скородься | скородітесь, скородітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *скородившийся |
| Дієприслівник теп. часу | скородячись |
| Дієприслівник мин. часу | скородившись, скородившися |