образити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | образити, образить |
| Минулий час |
|---|
| він образив | ми, ви, вони образили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я ображу | ми образим, образимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | образь | образьте |
| Акт. дієприкметник мин. часу | образивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | ображений |
| Дієприслівник мин. часу | образивши |
| Iнфінітив | образитися, образитись, *образиться |
| Минулий час |
|---|
| він образився, *образивсь | ми, ви, вони образились, образилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *ображусь, *ображуся | ми *образимось, *образимося, *образимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | образься | образьтесь, образьтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *образившийся |
| Дієприслівник мин. часу | образившись, образившися |