відкусити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | відкусити, відкусить |
| Минулий час |
|---|
| він відкусив | ми, ви, вони відкусили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я відкушу | ми відкусим, відкусимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | відкуси | відкусіте, відкусіть |
| Акт. дієприкметник мин. часу | відкусивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | відкушений |
| Дієприслівник мин. часу | відкусивши |
| Iнфінітив | відкуситися, відкуситись, *відкуситься |
| Минулий час |
|---|
| він відкусився, *відкусивсь | ми, ви, вони відкусились, відкусилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *відкушусь, *відкушуся | ми *відкусимось, *відкусимося, *відкусимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | відкусись, відкусися | відкусітесь, відкусіться, *відкусітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *відкусившийся |
| Дієприслівник мин. часу | відкусившись, відкусившися |