відважити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | відважити, відважить |
| Минулий час |
|---|
| він відважив | ми, ви, вони відважили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я відважу | ми відважим, відважимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | відваж | відважте |
| Акт. дієприкметник мин. часу | відваживший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | відважений |
| Дієприслівник мин. часу | відваживши |
| Iнфінітив | відважитися, відважитись, *відважиться |
| Минулий час |
|---|
| він відважився, *відваживсь | ми, ви, вони відважились, відважилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *відважусь, *відважуся | ми *відважимось, *відважимося, *відважимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | відважся | відважтесь, відважтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *відважившийся |
| Дієприслівник мин. часу | відважившись, відважившися |