вудити
дієслово, недоконане, перехідне
| Теперiшнiй час |
|---|
| я вуджу | ми вудим, вудимо |
| Минулий час |
|---|
| він вудив | ми, ви, вони вудили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я вудитиму | ми вудитимем, вудитимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | вудь | вудьте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | вудячий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | вудивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | вуджений |
| Дієприслівник теп. часу | вудячи |
| Дієприслівник мин. часу | вудивши |
| Iнфінітив | вудитися, вудитись, *вудиться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *вуджусь, *вуджуся | ми *вудимось, *вудимося, *вудимся |
| Минулий час |
|---|
| він вудився, *вудивсь | ми, ви, вони вудились, вудилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я вудитимусь, вудитимуся | ми вудитимемся, вудитимемось, вудитимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | вудься | вудьтесь, вудьтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *вудившийся |
| Дієприслівник теп. часу | вудячись |
| Дієприслівник мин. часу | вудившись, вудившися |