умотивувати
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | умотивувати, умотивувать |
| Минулий час |
|---|
| він умотивував | ми, ви, вони умотивували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я умотивую | ми умотивуєм, умотивуємо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | умотивуй | умотивуйте |
| Акт. дієприкметник мин. часу | умотивувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | умотивований |
| Дієприслівник мин. часу | умотивувавши |
| Iнфінітив | умотивуватися, умотивуватись, *умотивуваться |
| Минулий час |
|---|
| він умотивувався, *умотивувавсь | ми, ви, вони умотивувались, умотивувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *умотивуюсь, *умотивуюся | ми *умотивуємся, *умотивуємось, *умотивуємося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | умотивуйся, *умотивуйсь | умотивуйтесь, умотивуйтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *умотивувавшийся |
| Дієприслівник мин. часу | умотивувавшись, умотивувавшися |