спрямувати
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | спрямувати, спрямувать |
| Минулий час |
|---|
| він спрямував | ми, ви, вони спрямували |
| Майбутнiй час |
|---|
| я спрямую | ми спрямуєм, спрямуємо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | спрямуй | спрямуйте |
| Акт. дієприкметник мин. часу | спрямувавший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | спрямований |
| Дієприслівник мин. часу | спрямувавши |
| Iнфінітив | спрямуватися, спрямуватись, *спрямуваться |
| Минулий час |
|---|
| він спрямувався, *спрямувавсь | ми, ви, вони спрямувались, спрямувалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *спрямуюсь, *спрямуюся | ми *спрямуємся, *спрямуємось, *спрямуємося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | спрямуйся, *спрямуйсь | спрямуйтесь, спрямуйтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *спрямувавшийся |
| Дієприслівник мин. часу | спрямувавшись, спрямувавшися |