признавати
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | признавати, признавать |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я признаю | ми признаєм, признаємо |
| Минулий час |
|---|
| він признавав | ми, ви, вони признавали |
| Майбутнiй час |
|---|
| я признаватиму | ми признаватимем, признаватимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | признавай | признавайте |
| Акт. дієприкметник теп. часу | признаючий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | признававший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | признаваний |
| Дієприслівник теп. часу | признаючи |
| Дієприслівник мин. часу | признававши |
| Iнфінітив | признаватися, признаватись, *признаваться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *признаюсь, *признаюся | ми *признаємся, *признаємось, *признаємося |
| Минулий час |
|---|
| він признавався, *признававсь | ми, ви, вони признавались, признавалися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я признаватимусь, признаватимуся | ми признаватимемся, признаватимемось, признаватимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | признавайся, *признавайсь | признавайтесь, признавайтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *признававшийся |
| Дієприслівник теп. часу | признаючись |
| Дієприслівник мин. часу | признававшись, признававшися |