кривити
дієслово, недоконане, перехідне
| Iнфінітив | кривити, кривить |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я кривлю | ми кривим, кривимо |
| Минулий час |
|---|
| він кривив | ми, ви, вони кривили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я кривитиму | ми кривитимем, кривитимемо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | криви | кривіте, кривіть |
| Акт. дієприкметник теп. часу | кривлячий |
| Акт. дієприкметник мин. часу | крививший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | кривлений |
| Дієприслівник теп. часу | кривлячи |
| Дієприслівник мин. часу | крививши |
| Iнфінітив | кривитися, кривитись, *кривиться |
| Теперiшнiй час |
|---|
| я *кривлюсь, *кривлюся | ми *кривимось, *кривимося, *кривимся |
| Минулий час |
|---|
| він кривився, *крививсь | ми, ви, вони кривились, кривилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я кривитимусь, кривитимуся | ми кривитимемся, кривитимемось, кривитимемося |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | кривись, кривися | кривітесь, кривіться, *кривітеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *кривившийся |
| Дієприслівник теп. часу | кривлячись |
| Дієприслівник мин. часу | кривившись, кривившися |