дозволити
дієслово, доконане, перехідне
| Iнфінітив | дозволити, дозволить |
| Минулий час |
|---|
| він дозволив | ми, ви, вони дозволили |
| Майбутнiй час |
|---|
| я дозволю | ми дозволим, дозволимо |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | дозволь | дозвольте |
| Акт. дієприкметник мин. часу | дозволивший |
| Пас. дієприкметник мин. часу | дозволений |
| Дієприслівник мин. часу | дозволивши |
| Iнфінітив | дозволитися, дозволитись, *дозволиться |
| Минулий час |
|---|
| він дозволився, *дозволивсь | ми, ви, вони дозволились, дозволилися |
| Майбутнiй час |
|---|
| я *дозволюсь, *дозволюся | ми *дозволимось, *дозволимося, *дозволимся |
| Одн. | Множ. |
| Наказовий спосiб | дозволься | дозвольтесь, дозвольтеся |
| Акт. дієприкметник мин. часу | *дозволившийся |
| Дієприслівник мин. часу | дозволившись, дозволившися |