вчинити
дієслово, доконане, перехідне
Iнфінітив | вчинити, вчинить |
Минулий час |
---|
він вчинив | ми, ви, вони вчинили |
Майбутнiй час |
---|
я вчиню | ми вчиним, вчинимо |
| Одн. | Множ. |
Наказовий спосiб | вчини | вчиніте, вчиніть |
Акт. дієприкметник мин. часу | вчинивший |
Пас. дієприкметник мин. часу | вчинений |
Дієприслівник мин. часу | вчинивши |
Iнфінітив | вчинитися, вчинитись, *вчиниться |
Минулий час |
---|
він вчинився, *вчинивсь | ми, ви, вони вчинились, вчинилися |
Майбутнiй час |
---|
я *вчинюсь, *вчинюся | ми *вчинимось, *вчинимося, *вчинимся |
| Одн. | Множ. |
Наказовий спосiб | вчинись, вчинися | вчинітесь, вчиніться, *вчинітеся |
Акт. дієприкметник мин. часу | *вчинившийся |
Дієприслівник мин. часу | вчинившись, вчинившися |